Розумні нам не потрібні. Потрібні вірні.

Сутність людини - у дивовижній здатності звикати до всього. Немає  в природі нічого такого, до чого людина не притерпілася б. Ймовірно, Бог, створюючи людину, здогадувався, на які муки його прирікає і дав йому величезний запас сил і терпіння.

Я знаю лише одне: людина є об'єктивним носієм розуму, все, що заважає людині розвивати розум, — зло, і зло це слід усувати в найкоротші терміни і будь-яким шляхом.

У нашій справі не може бути друзів наполовину. Друг наполовину це завжди наполовину ворог.

Цілими тижнями витрачаєш душу на вульгарну балаканину з усяким погоном, а коли зустрічаєш справжню людину, поговорити немає  часу.

Залишимося гуманними, всіх пробачимо і будемо спокійні, як боги. Нехай вони ріжуть і опоганюють, ми будемо спокійні, як боги. Багам поспішати нікуди, у них попереду вічність.

Якби не було в людини такого терпіння і витривалості, всі добрі люди вже давно загинули б і на світі залишилися б злі й бездушні.

Любити вона  вміла, як люблять зараз на Землі, — спокійно і без оглядки.

— Але ж сюди ми вже прийшли!
- Так, прийшли. Але для того, щоб допомогти цьому людству, а не для того, щоб вгамувати свій справедливий гнів.

Холоднокровність, ось що найстрашніше.