Хоча узмор'я – це ідеальний варіант. Вся штука в тому, що в прикордонному стані, між двома стихіями, ми почуваємося краще. Там, де земля зустрічається із водою. Там, де земля зустрічається із небом. Де тіло зустрічається із духом. Простір з часом. Нам приємно перебувати на кордоні світів і, сидячи в одному, заглядати до сусіднього.

Час перестати турбуватися і почати жити.

– Все, що ти бачиш, чуєш, переживаєш – це і є твоє, персональне. Ти будуєш навколо себе власний Всесвіт – той, який сприймаєш. Тому той Всесвіт, який ти сприймаєш, належить одному тобі. Персонально.

... якість поради, яку ти даєш комусь, вимірюється тим життям, яке ведеш ти сам.

Це відбувається кожен день, кожну хвилину. Кожне рішення кожен вдих відкривають перед нами одні двері і закривають інші. Як правило, ми просто не помічаємо цих дверей. І лише зрідка...

Будь-яке трапляється у світі.
І все, що трапляється, трапляється.
І всі випадковості, які сталися причиною інших випадковостей, стають причиною інших випадковостей.
І всі випадковості, які, раз трапившись, повторюються знову і знову, самі собі причина і слідство, повторюються знову і знову самі причина і слідство.
Причому зовсім необов'язково, щоб причини та наслідки йшли один за одним у хронологічному порядку.