Мені рими потрібні; все готовий зберегти я,
Хоч весь словник; що склад, те й солдат -
Всі придатні до ладу: адже в нас не парад.

Як весело вірші свої вести
Під цифрами, в порядку, стрій за строєм,
Не дозволяти їм у бік брести,
Як війську, в пух розсипаному боєм!
Тут кожен склад помічений і в честі,
Тут кожен вірш дивиться собі героєм,
А поет... з ким же дорівнює він?
Він Тамерлан чи сам Наполеон.

Хто ж народився чоловіком, тому виряджатися у спідницю дивно і даремно.

Вона страждала, хоч була прекрасна,
І молода, хоч життя її текло
У розкішній млості; хоч була підвладна
Фортуна їй; хоч мода їй несла
Свій фіміам, вона  була нещасна.

Тоді блаженний, хто міцно править словом
І тримає думку на прив'язі свою.

Адже рими просто зі мною живуть;
Дві прийдуть самі, третю приведуть.