— Похвальбою та жорстокістю кохання свого народу не завоюєш... як і кохання своєї королеви.
— Мати каже, що страх кращий за кохання. А вона [Сансу] мене боїться.
- Бачу. Шкода, що Станіс із Ренлі не дванадцятирічні дівчинки.

Ти не відчуваєш ні ран, ні ниючої від обладунків спини, ні поту, що ллється тобі в очі. Ти перестаєш відчувати, перестаєш думати, перестаєш бути собою, залишається тільки бій  і ворог – один, інший, третій, десятий, і ти знаєш, що не підвладний втомі та страху на відміну від них. Ти живий! Навколо тебе смерть, але вони так повільно повертаються зі своїми мечами – ти танцюєш серед них, сміючись.

— Еєріс був шалений, вся країна це знала, але не намагайтеся запевнити мене, що ви вбили його, помстячись за Брандона Старка.
— А я й не пробую. Просто знаходжу дивним, що одна людина любить мене за добро, якого я ніколи не робив, і так багато хто ненавидить за найкращий у моєму житті вчинок.

— Тому що королі, як хлопчики, так і п'яні нісенітниці, можуть покликати інших сильних чоловіків з мечами.
— Отже, цим іншим воїнам і належить влада. Чи ні? Звідки вони беруть свої мечі? І знов-таки чому коряться чиїмось наказам? - Варіс посміхнувся. — Одні кажуть, що влада полягає у знанні. Інші - що її посилають боги. Треті – що вона дається згідно із законом.

Якщо ти не можеш захистити себе сам, помри та йди з дороги тих, хто може. Цим світом правлять сильні руки та гостра сталь – не вір тому, хто скаже тобі інше.