У вас шансів більше за мій: молодість — велика справа.

Без хитрощів на світі не проживеш.

— Та хіба ви не бачите, що цю жінку створено для розкоші? Дорогий діамант дорогий та оправи вимагає.
— І гарного ювеліра.
— Досконалу правду ви сказали. Ювелір — не простий майстровий: він має бути художником. У злиденній обстановці, та ще й за дурнем чоловіком, вона  або загине, або опошлються.

— Це ж як кому; на смак, на колір зразка немає.
- Правда, правда. Кому місто подобається, а кому село.
— Тітонька, у кожного свій смак: один любить кавун, а другий — свинячий хрящик.

— Якби кохання було рівне з обох боків, так сліз би не було. Чи буває це колись?
— Зрідка трапляється. Тільки це якесь кондитерське тістечко виходить, якесь безе.

Адже ревниві люди ревнують без жодного приводу.

Немає гіршого від цього сорому, коли доводиться за інших соромитися.

Я кохання шукала і не знайшла. На мене дивилися та дивляться, як на забаву. Ніколи ніхто не намагався зазирнути до мене в душу, ні від кого я не бачила співчуття, не чула теплого, серцевого слова. Адже так жити холодно. Я не винна, я шукала кохання і не знайшла... її немає на світі... нічого й шукати.

— Ми люди бідні, нам принижуватись все життя. Так краще принижуватися замолоду, щоб потім пожити по-людськи.
- Ні, не можу; важко, нестерпно важко.
— А легко нічого не дістанеш, все життя й залишишся нічим.
— Знову вдавати, знову брехати!
— І вдавай, і бреши! Щастя не піде по тебе, якщо сама від нього бігаєш.

Велика насолода бачити вас, а ще більше насолоди слухати вас.