У моєму житті з'являлися різні люди, але ніхто не залишився. Кожен ніби шукав там щось для себе, але не знаходив – і зникав.

Але як би там не було, минулого не повернути. Розпаковані товари обміну не підлягають. Залишається жити з тим, що є.

Є речі, про які треба говорити, тільки дивлячись людині в очі.

Запахло свіжомеленими зернами — аромат, що відокремлює день від ночі.

Правильні слова завжди спадають на думку занадто пізно.

Конкретна мета спрощує життя.

Гармонія - далеко не єдине, що пов'язує разом людські серця. Набагато міцніше людей об'єднують спільні муки. Загальні рани. Загальні страхи. Немає  заспокоєння без крику болю, як не буває світу без пролитої крові чи прощення без непоправних втрат. Ось що лежить в основі справжньої, а не абстрактної гармонії.

Хоч як би ми ховали свої спогади – історію свого життя не зітреш.

В епоху, коли більше нікому нічого не цікаво, ми потопаємо в інформації про абсолютно непотрібних людей. І якщо захочемо, можемо запросто дізнатися про них будь-що. Але тільки все одно не дізнаємося, що це за люди. Самі вони так і залишаться для нас невідомими та непередбачуваними.

Такі вже правила людських стосунків. Якщо щось береш — віддай щось натомість.