Люблю, коли хтось стосується моєї шкіри, гладить мене, дивиться в очі, цікавиться мною, тому що тоді я відчуваю безпеку і відчуваю турботу про себе.

Люди в основному дуже сумні і люблять читати історії інших людей, ще сумніших.

Більше турбує мене той факт, що в мене дуже багато планів і дуже мало часу.

Депресія якраз і відрізняється тим, що під час неї ми не маємо  причин для печалі, і в той же час ми сумні.

Усім, хто ніколи не переставав обдаровувати мене своїм часом та близькістю. Незважаючи ні на що...