Ми існуємо між спогадами та уявою, між примарою минулого та примарою майбутнього, ми воскрешуємо пережиті страхи і вигадуємо нові загрози, не можемо розібратися в собі, плутаючи реальність та вигадку. На довершення всіх бід нам недостатньо перейматися тривогами сьогоднішнього дня — ми починаємо розмірковувати над тривогами дня вчорашнього і зрештою починаємо боятися самого страху, який підступно підкрадається, множиться, шириться.

Нарцисічна особистість поглинена спогляданням власної краси, власної важливості або власного страждання і за допомогою психоаналітика смакує його, зручно розташувавшись на ложі смутку.

Невміння розумної людини використовувати розумові здібності на благо собі та іншим неминуче веде до краху розуму.

Боротьба за життя призводить до пошуку витончених засобів захисту, що в свою чергу підстьобує агресорів до розробки ще більш підступних способів нападу.

Небезпечно чи безпечно — залежить від суб'єктивної оцінки, яка може бути помилковою. Наприклад, небезпека куріння доведена, але страху ніхто не викликає. Привиди, душі померлих, привиди об'єктивно нікому не загрожують, проте жахають.