Його мозок можна було в цей час порівняти із замкненою безмовною залою, де, проти власної волі, він опинився в повній самоті і ось розмірковує над таємничими та й страшними бажаннями чи порадами якоїсь темної, первісної частини свого«я», не в змозі ні відмовитися від неї, ні бігти і не знаходячи у собі мужності якось діяти.

— Щастя приходить до того, хто вміє чекати.
— Дивись, не просиди все життя у залі очікування.

У них є все, ти сам знаєш, а в мене нічого немає. Де ж мені тягатися з ними, коли в них так багато всього...