Не сміш мовою, сміш справою!

– Так би й сказала! – докірливо сказав Заєць. - Треба говорити те, що думаєш!
– Я завжди так і роблю! – випалила Аліса, а потім, трохи подумавши, чесно додала: – Ну, принаймні… принаймні, що я говорю, те й думаю. Загалом, це ж одне й те саме!
- Нічого собі! - Сказав Капелюшник. - Ти б ще сказала: "я бачу все, що їм", і я "їм все, що бачу" - це теж одне й те саме!
– Ти б ще сказала, – підхопив Заєць, –«я вчу те, чого не знаю» і«я знаю те, чого не вчу» – це теж одне й те саме!
– Ти б ще сказала, – несподівано відгукнулася Соня, не розплющуючи очей, –«я дихаю, коли сплю» і«я сплю, коли дихаю» – це теж одне й те саме…

Не можна робити те, що не можна.

Якби він трохи підріс, з нього вийшла б дуже неприємна дитина. А як порося він дуже милий. (Ну що ж, нічого, – подумала вона, – адже з нього могло вийти дуже неприємне хлопчисько. А так вийшло дуже симпатичне порося!)

— А чому ви його так називали, коли він був Удав, а не Пітон? - Зацікавилася Аліса.
- Він був Пітон! Адже ми його пітонці! — обурено відповів Делікатес. — Боюсь, дитино, ти розумово відстала!