Завтра ніколи не буває сьогодні. Хіба можна прокинутися вранці і сказати: "Ну ось, зараз, нарешті, завтра "?

- Кого ти зустрів на дорозі?
- Нікого.
— Ця молода особа теж його бачила.

Чуєш, як сніг шарудить об шибки, Кітті? Який він пухнастий і м'який! Як він пеститься до вікон! Сніг, мабуть, любить поля та дерева, раз він такий ніжний з ними! Він укриває їх білою периною, щоб їм було тепло та затишно, і каже:«Спіть, дорогі, спіть, доки не настане літо».

Я вигадав засіб від випадання волосся. Волосся чому падає? Тому що звисають униз. А треба взяти паличку і поставити її на голову, щоб волосся вилося навколо неї, як плющ. Вони в'ються вгору, а вгору падати неможливо, ось! Це мій власний винахід! Можеш використати його, якщо хочеш!

— Вибачте, але я не зрозуміла: подарунок на день народження? Що це таке?
— Подарунок, який тобі дарують не на день народження, звісно.
Аліса замислилась.
— Мені більше подобаються подарунки на день народження, —  нарешті сказала вона.
- А ось і дарма! - вигукнув Шалтай-Болтай. — Скільки на рік днів?
- Триста шістдесят п'ять.
- А скільки в тебе днів народження?
- Один.
— Триста шістдесят п'ять мінус один, скільки це буде?
— Триста шістдесят чотири, звичайно.
—... Отже, так: триста шістдесят чотири дні на рік ти можеш отримувати подарунки на деньненародження.
— Так, — сказала Аліса.
— І лише один раз на день народження!

- Чому ви весь час кажете: "Не заривай"? - Запитала нарешті Аліса з досадою. – Що я закопую? І куди?
- Ум ти свій закопала! А куди – не знаю!

— Вибачте? - перепитала Аліса, розгубившись.
— Я не образився, — відповів Шалтай-Болтай. - Можеш не вибачатися!

- У нас, - сказала Аліса, важко переводячи дух, - коли довго біжиш з усіх ніг, неодмінно потрапиш в інше місце.
- Яка повільна країна! – сказала Корольова.

Сяяло сонце в небесах,
Світило на всю силу,
Була світла морська гладь,
Як дзеркало точнісінько,
Що дуже дивно - адже тоді
Була глуха ніч.

... Пироги в Задзеркаллі спочатку роздають гостям, а потім уже ріжуть.