Борис Акунін. Алмазна колісниця
Я знаю про тебе багато, ти про мене мало знаєш. Від цього виникає недовіра, від недовіри походить нерозуміння, нерозуміння призводить до помилок.
Я знаю про тебе багато, ти про мене мало знаєш. Від цього виникає недовіра, від недовіри походить нерозуміння, нерозуміння призводить до помилок.
— Скажи мені: вбити — це добре чи погано?
- Погано.
— А вбити тигрицю, яка напала на дитину, добре чи погано?
- Добре.
— Для кого добре: для дитини чи для тигриці та її тигренят?
Життя жорстоке, безглузде і, по суті, нескінченно принизливе. Всі її краси, насолоди та спокуси існують лише для того, щоб людина розніжилася, лягла на спину і почала довірливо бовтати всіма чотирма лапами, підставивши життя беззахисне черево. Тут вона свого не впустить — вдарить так, що з вереском понесешся, підібгавши хвіст.
Начебто коротко і ясно. Коротко коротко, та нихрена не ясно.
Одне з найбільших насолод — почуття таємної переваги над тим, хто вважає себе вищим, ніж ти.
Надвірний радник зайшовся таким шаленим матюком, що з натовпу долинуло поважне:
- Виразно викладає.
Потрібно вміти правильно формулювати питання. Це половина справи. А друга половина – вміння почути відповідь.
Найміцніше сплять не ті, у кого чиста совість, а ті, у кого її зроду не бувало.
— Каже: буду вам дякувати.
Рішучість тону, яким було вимовлено ці слова, змусила титулярного радника насторожитися.
З усіх насолод, відпущених людині, найвишуканіша — ворушити мізками.