Еволюція ніби глянула на них з огидою, відвернулася і пішла геть, списавши їх як результат невдалого експерименту.

— А чи скоро кінець світу? - поцікавився Артур.
— Приблизно за 20 хвилин, — відповів Форд. — Ходімо вип'ємо.

Однією з найважчих для розуміння Форд Префект завжди знаходив людську звичку постійно стверджувати і повторювати вельми очевидні речі, наприклад,«Приємний день», або«Ви дуже високий», або«О, любий, ти, здається, впав у тридцятифутовий колодязь? З тобою все гаразд?

— Я часто думав про цю історію в райському саду, — сказав Форд.
— Про яку історію?
— Ну, як же. Райський сад. Дерево. Яблуко. Пам'ятаєш?
- Звісно.
- Ваш бог помістив посеред саду яблуню і сказав: "Робіть, хлопці, що хочете, але яблук не їжте". Стало їм дуже цікаво, з'їли вони яблуко, а бог вискочив з-за куща:«Ага! Попалися!». Але якби вони й не з'їли яблуко, їм би все одно невдоволено.
- Чому це?
— Маючи справу з типом, який любить залишати на тротуарі цеглу, прикриту капелюхом, треба усвідомлювати – такі не зупиняться на півдорозі. Вони свого доб'ються.

Якщо люди перестануть вправляти свій ротовий апарат, подумав він, у них почнуть працювати мізки.

— Цей колір мене бісить, — сказав Зафод, чия закоханість у корабель розтанула після трьох хвилин польоту. — Щоразу, коли ти натискаєш на чорну кнопку на чорній панелі з чорним маркуванням на чорному тлі, у відповідь загоряється чорний сигнал. Що ми викрали? Галактичний катафалк?

— Я думав, ти помер.
— У свій час я так теж думав, — підхопив Форд, — а потім на кілька тижнів вирішив, що я — лимон. Жахливо повеселився — всі два тижні тільки й знав, що бовтався в джин із тоніком.