Магдалена Руа зателефонувала до нашого аукціонного будинку  наступного після похорону дня. Тоді її голос здався мені голосом дочки, що розколола горем. Але тепер я зрозуміла, що Магдалена Руа розкололася набагато раніше. Вона, бліда, змучена денним світлом, напівлежала в кріслі. Іноді смикала рукою, чухала обличчя, облизувала сухі губи. "Деяким гроші даються в покарання", - згадала я фразу з книги її батька.