Людину можна змусити робити все що завгодно, навіть зраджувати, вбивати і грабувати, але її ніколи не змусиш любити, якщо серце порожнє.

Добре, що почуття і думки живуть усередині нас, інакше, якби вони, подібно до слуг, оточили в цей хвилюючий момент, між ними почалася б суперечка, причому не на життя, а на смерть. Гордість викликала б на дуель сум'яття, розум бився б із серцем, честь із самовідданістю. Секундантом у цьому поєдинку виступила б, звичайно, Любов.

Кохання – єдиний трон, який рідко сходять королі. Він набагато частіше дістається бідним та жебракам, ніж багатим та привілейованим. Такий закон рівноваги. Кому - гроші, а кому - почуття.

Люди, навіть найдоросліші, живуть, щохвилини очікуючи чогось чудового, що може статися в їхньому житті. Більшість соромиться цього та приховує від інших, а тих, хто це не приховує, обзиває диваками та фриками лише за те, що у них вистачає сміливості залишатися дітьми та не брехати ні собі, ні оточуючим.

…А дива трапляються. З кожним з нас вони трапляються, можна сказати, щодня. Маленькі, крихітні та буденні чудеса. Але ми їх не бачимо. І тим більше не дякуємо за них. Адже у кожного дива, не важливо, що це – хороша погода або смачна вечеря, є автор, який напевно був би дуже радий, якби ми у відповідь на його турботу просто сказали таке коротке, але одне з найважливіших і найдорожчих слів у світі - просте "дякую". І наскільки частіше траплялися б з нами чудеса, якби ми не втомлювалися за них дякувати!

Весь секрет – у ста грамах горілки. Випив залпом, утримався від закуски і став такі геніальні думки видавати, та-а-ак складати фрази, що сам Аристотель з портрета підморгнув.