Буває, що сама себе не можеш зрозуміти, а натикаєшся на якусь книжку — і вона все розставляє на місця, зриває пломби з душі.
... кохання – взагалі єдине, що зігріває. Увечері, виснажена роботою та відстанями, заходиш додому, насилу стягаєш промоклі чоботи... і раптом бачиш його. Свою найближчу людину. З думкою про обійми якого виносиш всі ці денні тяготи. І миттєво відпускає – день видався не такий поганий, раз у нього таке приємне завершення.
У цієї розлуки не було причини, з їх любов'ю просто сталося життя.
Коли в серцях кричиш "ненавиджу", значить, усередині ще голосніше кричиш "люблю".
Неможливо прокинутися вранці сильною людиною — я хотіла б так, але неможливо. Зате можна перестати битися головою об ту саму стіну і змінити напрямок руху. Якщо немає дороги на захід, тоді краще їхати на схід. Земля в будь-якому випадку кругла — рано чи пізно кожен прийде до того, чого має прийти.
Є люди затишні, як будинок. Обіймаєш їх і розумієш: я вдома.
Дякую за те, що було, нехай було не так багато. Дивно уявити, що тебе могло не бути. Дякую. Добре, що ти є. Я бажаю тобі перемог та радості і ніколи ні про що не шкодувати. І собі бажаю того ж...
Почути мовчання у відповідь — найболючіше для жінки. краще нехай він скаже, що розлюбив. Краще нехай відштовхне образливим словом і прокричить:«Я втомився від твоєї любові!» Все що завгодно, тільки не мовчання. Воно вбиває.
Я майже навчилася не думати про тебе. Часом таки тягне зателефонувати, сказати про цю мою перемогу. Щоб ти не спокушався щодо своєї винятковості. Щоб не думав, що я поїхала до іншої країни, бо боялася жити там, де тебе легко зустріти. Я б сказала тобі це, натиснула«відбій» - і відразу видихнула б з себе той дивний час, коли ти заступав собою весь світ.
Ті, хто починає новий день із зустрічі з морем, не можуть бути злими чи нещасними. І яке це море — літнє чи зимове — не має значення. Коли бачиш, як прокидається сонце, як м'яко потягується вода, щурячись від перших променів, розумієш, що зовсім не важливо, на чому спати, що в тебе є і куди потрібно поспішати після того, як прокинешся. Головне - дочекатися ранку, щоб розплющити очі і обійняти поглядом море.