Хіба вітер запрєш? Чим він стане? Затхлим повітрям.

— Що ти розумієш у жінок?
— Нічого.
Вона  посміхається.
— І не намагайся зрозуміти їх, хлопче. Так краще.

Любов не сумна, а тільки приносить сум, тому що вона неможлива і утримати її не можна.

Справа в тому, що людина не тільки споконвічно бреше, вона також споконвічно вірить у добро, красу і досконалість і бачить їх навіть там, де їх зовсім немає  або вони існують лише в зачатку.

Тільки якщо остаточно розлучишся з людиною, починаєш по-справжньому цікавитися тим, що її стосується. Такий один із парадоксів кохання.

- Не покидай мене ніколи.
- Я тебе ніколи не покину.
— Ніколи, — повторює вона. Ніколи - такий короткий час.

Якщо чогось відмовляєшся, то не треба це втрачати зовсім. Так роблять лише ідіоти.

— Чому всі люди не можуть бути просто щасливими?
- Цього я не знаю. Може, тому, що тоді богові було б нудно?
- Ні. Чи не тому.
- А чому ж?
— Бо він боїться.
- Боїться? Чого ж?
— Якби всі були щасливі, ніякий бог  не був би потрібний.

Втомилася я і втомилася від своєї втоми.

Осінь і весна — найвигідніший сезон для торговців похоронним приладдям: людей помирає більше, ніж улітку та взимку; восени - тому, що сили людини вичерпуються, навесні - тому, що вони прокидаються і пожирають ослаблий організм, як занадто товстий гніт худу свічку.