Погане почуття - агресія. Воно вбиває думки, змушує робити дурниці і ніколи не приводить ні до чого доброго.

Справи, справи, - ібн Кемаль зітхнув. — Весь світ збожеволів, усі стали такі зайняті. Ніхто не хоче просто зупинитися, підняти голову вгору і подивитися на сонце або зірки, щоб зрозуміти, як вони прекрасні, і назавжди зберегти цю красу у своєму серці. А потім, коли настане їхня година покидати цей світ, вони думають:«Боги, чому я нічого згадати не можу, крім того, що весь час кудись утік? Адже було щось ще крім невідкладних справ у цьому світі?». А як він може щось згадати, якщо прожив своє життяу постійних перегонах, вважаючи, що так і потрібно? Хіба так треба? Та й кому це потрібно... Подумай, що я тобі зараз сказав, подумай. Вмій не тільки прагнути вперед, умій робити зупинки в дорозі, щоб поміркувати — а тією дорогою ти взагалі йдеш? Чи не звернув ти випадково зі свого шляху, поспіхом цього навіть не помітивши? Може, ти вже на чужій дорозі, в чужому краї, займаєш не своє місце і робиш зовсім не те, що маєш? Може, треба відійти вбік, лягти на землю і просто подивитися в небо, яке все бачило і все знає?

- Ти чого замовиш?
- Малий подарунковий набір оптиміста, - я плюхнувся на стілець. – Мотузку, мило та табуретку.

— Харитон Юрійович — після стукоту у дверях мого кабінету з'явилася Шелестова, відволікаючи мене від роздумів, у які я поринув одразу після того, як приїхав до редакції. Подумати є про що — Я у справі.
- Якщо ти затіяла переворот на Кубі, з наступним захопленням влади - то я з тобою - схвально кивнув я. - Там море і сонце, до того ж там ніхто не думає про те, що настане завтрашній день. І сигарки там славні.

Слово не горобець — вилетить і нагадить так, що потім півроку розгрібати будеш.

— Коли я дізнався, що сталося, я дуже засмутився. Хоча це і передбачувано – ви їсте дуже багато жирної їжі.
- Їм, грішний - не став сперечатися я - Так смачно ж.
— Ножем і виделкою копаємо ми собі могилу — повчально сказав Єрема. — Постриманість у їжі продовжує життя.
- Всі хвороби - від нервів - не погодився з ним я. - І тільки сороміцькі від задоволення.

Грузини кажуть: "Тільки серед своїх серце відпочиває".

Отже – вип'ємо за благополучне повернення під рідний дах наших дорогих друзів – Кіфа та Вікі. Ми нудьгували за вами, як за космонавтом ракета. Прозить!

Неробство розчиняє особистість, як кислота метал, непомітно, але неухильно. А найстрашніше, що може втратити людина – це втратити себе.

Загалом — дивна справа ці перехрестя долі. Ні, життя постійно підкидає нам вибір свого шляху, це нормально. Вчини так — і все піде за одним сценарієм, вчини так — і за іншим. Але бувають події, які визначають не просто те, як мине твій наступний день, а те, як ти потім будеш існувати в цьому світі роки, а то й десятиліття.