Держава, яка не має картинної галереї, це не держава, а жалюгідне село!
Подолати труднощі — чи не в цьому сенс життя?
Не можна ставити пам'ятники за життя людини. Нехай він помре спочатку, ніяк не менше тридцяти років має оминути, щоб пристрасті вщухли, щоб свідки справ померли, — лише тоді істина виявиться і зрозуміють люди, чи я гідна місця в державній історії … Тоді вже й ставте, чорт з вами!
Я досить пожив у Росії — тут важко жити, але дихається легше, ніж у Європі.
Петро стяг Катерину з ліжка, босу підвів до комода, який вони разом і відсунули від стіни. Тут Петро ховав ляльок!
— Давай, — запропонував він дружині, — ми з тобою пограємося...
Цієї шлюбної ночі, граючи з Петром у ляльки, Катерина твердо усвідомила, що чоловіка в неї немає і не буде. Але навіть у глибокій старості гострим болем відгукувалися її слова:«По собі знаю, яке це нещастя для жінки мати чоловіка-дитину...»
Звістка про падіння Бастилії викликала в російському народі загальне тріумфування, ніби не парижани зруйнували Бастилію, а самі росіяни по цеглині рознесли Петропавлівську фортецю.
Все-таки до чого незрозумілий народ живе на Русі! Адже російською мовою сказано, щоб не захоплювалися. А вони ніяк не можуть позбутися поганої звички — розмовляти до душі.
Більшість, - погодилася Катерина, - і нездатна породити істину. Більшість не істину, лише бажання більшості показує.
Знищити бюрократію стало тепер неможливо, бо знищення її доведеться доручити тим самим бюрократам. Але, навіть знищивши стару бюрократію, вони відразу породять нову, ще більш ненажерливу, більш витривалу і живучу... То чи не краще нам це гадюче лігво і не чіпати?