Неважливо, хто ми і що собою уявляємо, нам завжди є кого зневажати, з ким часом зважати, з ким ніколи не зважати, до кого виявляти повну байдужість.
Ніщо так не тішить людину, як заздрість інших людей.
Ніхто не потурає дияволу, всі засуджують його, але роблять це без зухвалості, з часткою поваги.
Бог має творити добрих дітей або злих, але творить тільки злих; Бог міг би легко зробити свої твори щасливими, але воліє їх робити нещасними; бог велить їм чіплятися за гірке життя, але скаредно відміряє кожен її момент; бог дарує своїм ангелам вічне блаженство задарма, але решту своїх чад змушує мучитися, змушує добиватися блаженства у тяжких муках; бог своїх ангелів звільнив від страждань, а інших своїх чад наділив невиліковною недугою, виразками духу та тіла! Бог, що проповідує справедливість, і придумав пекельні муки, закликає любитиближнього, як самого себе, і прощати ворогам сім разів, і придумав пекельні муки! Бог наказує моральне життя, але сам аморальний; засуджує злочинця, будучи сам злочинцем; Бог створив людину, не спитаючи в неї, але звалив усю відповідальність на його тендітні плечі, замість того щоб прийняти на свої; і насамкінець із справді божественною тупістю змушує раба свого, закатованого і зганьбленого раба на себе молитися...
Вона присіла до вогню, гріла руки та чекала; її старі губи та руки посиніли від холоду; до неї підійшов незнайомець. То був мандрівник; він м'яко заговорив з нею і, знаючи, що поруч нікого немає, крім мене, він сказав, що йому шкода її. Потім він запитав, чи є правдою те, в чому вона зізналася, і вона відповіла, що ні. Він виглядав здивовано і йому ще більше стало її шкода, він спитав:
— Навіщо ви зізналися?
- Я стара і бідна, - сказала вона, - І я працюю тільки щоб вижити. Не було іншого вибору як тільки зізнатися. Якби я цього не зробила, вони могли б мене відпустити. Це б занапастило мене, адже ніхто б не забув про те, що мене підозрювали в чарівності, і для мене не знайшлося б роботи, і куди б я не пішла, вони б пускали собак у мій бік. Незабаром настав би голод. Вогонь найкраще рішення – кінець близький. Ви були добрі до мене, ви двоє, і я вдячна вам за це.
Вона припала ближче до вогню і витягла руки щоб зігріти їх, сніжинки м'яко спускалися на її сиве волосся, роблячи їх ще білішим.
Зібрався натовпі полетіло яйце, яке потрапило їй у око і потекло по її обличчі. Хтось сміявся.
Потім він перестав бути серйозним і став надзвичайно веселим, почавши висміювати нас і нашу військову гордість, наших великих героїв, непорушну славу, могутніх царів, стародавніх аристократів, освячену віками історію - він сміявся і сміявся, поки нам не стало нудно від цього сміху; нарешті він трохи заспокоївся і сказав:«Хоча, за великим рахунком, це не смішно, тут є свого роду сантимент, якщо згадати, наскільки короткі ваші дні, як інфантильна ваша показна пишність, якими тінями ви є!»