Її завжди дуже дратували питання про навчання. І не тому, що вона вчилася погано. Саме непогано. Просто у цьому питанні була якась черговість. Тані здавалося, його задають від незнання, що ще можна запитати у підлітка, і відповідь на нього забувають за п'ять хвилин. Вона обіцяла собі, що коли її зовсім дістануть, вона теж питатиме у дорослих:«Працювати встигаєте?» -«Так!» -«Продовжуйте в тому ж бойовому дусі!».
Як не ухиляйся від освіти, щось все одно налипне.
Чим людина відрізняється від ляльки? Коли гра закінчується, його, як ляльку, прибирають у коробку.
У житті — чи то життя лопухоїда чи мага — рідко відбувається поступово. Набагато частіше доля, підкравшись, ударяє нас по потилиці хлопушкою раптовості. То ти скромний службовець, похмуро короткий день на офісному стільчику перед набридлим до чортиків монітором, то раптом така закрутить тебе круговерть, що і директор банку довго трястиме твою руку, не помічаючи кави, що пролилася на коліна.
Всі справжні відьми тільки так і чаклують, з серця… Кільце та паличка чарівна, чай, для дурнів робилися. Де їм, дурням, сотні років серце розвивати та доброту в собі збирати – взяли ціпок, кільце начепили та пішли дрова ламати…
Не вантаж білого осла мого терпіння гранітними брилами своєї недовірливості!
Та я за свободу слова будь-кого заткну!