— Я маю з нею поговорити.
— Ви думаєте, це щось змінить?
— Звичайно. Як можна залагодити стосунки, якщо спочатку їх не з'ясувати.

Якщо і є за що захоплюватися японкою, а не захоплюватися нею неможливо, то за те, що вона досі не наклала на себе руки. З самого раннього дитинства на її мозок по краплі накладають гіпс: "Якщо ти до 25 років не вийшла заміж, соромся", "якщо ти смієшся, ніхто не назве тебе вишуканою", "якщо твоє обличчя виражає якесь почуття, ти вульгарна",«якщо на твоєму тілі є хоч одна волосинка, ти непристойна»,«якщо юнак цілує тебе в щоку на людях, ти повія»,«якщо ти їси із задоволенням, ти свиня»,«якщо любиш поспати, ти корова», і т. д.
Ці настанови могли б здатися смішними, якби вони не володіли розумами. (Але вже якщо ми захоплюємося японкою, то в першу чергу повинні захоплюватися тим, що вона ще не наклала на себе руки. З самого раннього дитинства в японці вбивають все, що в ній є кращого. З ранку до вечора їй втовкмачують найголовніші життєві істини:« Якщо до двадцяти п'яти років ти не вийдеш заміж, то покриєш себе ганьбою, якщо ти смієшся, тобі не стати вишуканою жінкою; якщо твоє обличчя виражає якісь почуття, значить, ти вульгарна; на тілі, ти непристойна, якщо хлопець поцілує тебе в щоку на людях, значить, ти повія, якщо їж із задоволенням, ти свиня, якщо спиш із задоволенням, ти корова» і т. д.
Ці заповідіможуть здатися смішними, але їх сприймають занадто серйозно.

Японія — країна, де найвищий відсоток самогубств. Я особисто дивуюсь тому, що самогубства не трапляються там ще частіше.

До чого ж чудово жити, забувши про гордість і розумові здібності! Я із задоволенням віддавалася розумовій сплячці.

Миттю - це ніщо, твоє життя - теж ніщо. Будь-який часовий проміжок менше десяти тисяч років – ніщо.

До того часу, поки існуватимуть вікна, найзабитіша людська істота у світі матиме свій ковток свободи.

Вранці, коли прийдуть мої кати, я скажу їм: У мене нічого не вийшло! Убийте мене! Але виконайте мою останню волю: я хочу прийняти смерть від рук Фубукі. Нехай вона  відкрутить мені голову як кришку перечниці. І моя кров рине чорним перцем. Так прийміть і їдьте його, бо це мій перець, прокинутий за вас і за багатьох, перець нового заповіту. І всі ви чхнете на згадку про мене».

... я помилялася тисячу разів, і це було б болісно, ​​як набридлий мотив, але щоразу я помилялася по-новому і отримувала тисячу різних відповідей. Хіба це не геніально?

Та й як ти можеш когось любити, якщо твоє серце сковане всілякими догмами та заборонами, які в тебе вбивали з раннього дитинства? Якщо ти раптом когось і полюбиш — значить, тебе погано виховали.