Легко не красти. Тим паче – не вбивати. Легко не бажати дружини свого ближнього. Набагато важче – не судити. Можливо, це і є найважчим у християнстві. Саме тому, що гріховність тут невідчутна. Подумаєш – не суди! А тим часом,«не суди» – це ціла філософія.

Навколишні люблять не чесних, а добрих. Не сміливих, а чуйних. Не важливих, а поблажливих. Інакше кажучи, безпринципних.

Сім'я — це якщо звуком вгадуєш, хто саме миється в душі.

– Лікарю, як моя теща? Що з нею?
- Великий інфаркт. Стан дуже тяжкий.
- Чи можу я сподіватися?
- Дивлячись на що.

- Як вас постригти?
- Мовчки.

Йосип Бродський має такі рядки:
«Ні країни, ні цвинтаря,
Не хочу вибирати,
На Васильівський острів
Я прийду вмирати...»
Так ось, знайомий запитав у Грубіна:
— Не знаєш, де живе Йосип Бродський?
Грубін відповів:
- Де живе, не знаю. Вмирати ходить на Василівський острів.

Геній ворожий не юрбі, а посередності.

Бажання командувати в сторонній для себе області є тиранія.

Будь-який підпис хоче, щоб його вважали автографом.

Будь-яка літературна матерія поділяється на три сфери:
1. Те, що автор хотів висловити.
2. Те, що він зумів висловити.
3. Те, що він висловив, сам цього не бажаючи...