Завжди так боїшся темряви в собі! Невже ти не розумієш? Поки борешся з темрявою, перебуваєш серед світла.

Досить лише частки секунди, щоб пустити все життя під укіс. А щоби все виправити, потрібно зробити стільки вірних кроків! І здається, що між однією вдалою спробою та наступною – цілий океан. Але в цю хвилину я вирішила, що подолаю будь—яку відстань, знову і знову, доки не виграю. Я не здамся.

Дурні під час бою відволікаються на слова, а воїни цим користуються.

Мало кому подобається, якщо хтось бачить його страждання, а горе змушує страждати найсильніше.

Більшість людей може бути лише проблиском у великій темряві часу. Але ти, Елен Аквілло, не іскра, що швидко гасне. Ти станеш смолоскипом у ночі, якщо насмілишся горіти.

Поки любиш, завжди є біль.

Не закривайся від тих, кому ти дорога, тільки тому, що боїшся зробити їм боляче або... або зазнати болю самої. Який тоді сенс бути людиною, якщо не дозволяти собі відчувати?

Нехай думає, що утихомирив мене. Нехай думає, що переміг. Незабаром він усвідомлює свою помилку: він поклявся грати чесно.
Зате я – ні.

Очікування болю приносить стільки ж страждань, як і сам біль.

Його посмішка нагадувала схід сонця після довгої темної ночі.