— Ви знаєте, через що розпався Радянський Союз? — спитав він.

— Ні, — чесно відповів Президент.

— СРСР згубило всенародне похмілля, — гірко мовив чорний чоловік. — Попереджав я Андропова, що російська людина без горілки звіріє... Відчуває без неї з усією гостротою екзистенційну порожнечу... Прокидається від вікового чарівного сну у своїй однодушці з подертими шпалерами і продавленим диваном... І що йому робити?... А тут відразу прокинулася вся країна…

Мазохістична природа російської жінки має в своєму розпорядженні її говорити не про те, що у неї добре, а про те, що не складається.

Але ми ж завжди по-людськи ми... Тут додамо, тут зменшимо, тут у нас дурдом проголосує, тут в'язниця підтримає одноголосно, тут морг, та й студенти багато що ще здатні! А пенсіонери... Ми по селах вихором промчимося з обозом, з гуманітарною допомогою, всі як один наші будуть, чи жарт — проднабір за галочку отримати! Вони душу б за таке віддали запросто, а тут її всю не просять — розбивай траншами і раз на чотири роки торгуй собі...

Накази зверху нашій країні лише юридично оформляють колективне несвідоме.

Нашій аудиторії подобаються сюжети про те, як бультер'єр з'їв немовля. Нашій аудиторії цікава розчленування. Наша аудиторія хоче дивитися, як карлик у прямому ефірі веде репортаж із-під спідниці Пугачової. Це актуальні життєві теми.

Електорат, позбавлений ресурсів, природно перетворюється на паству. Духовне перемагає матеріальне, коли закінчуються гроші.