…У тісній квартирі навіть і думкам тісно.
Вона сама навмисне розбещує свою рану, відчуваючи в цьому якусь потребу — потребу відчаю, страждань...
... нехай ми принижені, нехай ми ображені, але ми знову разом, і нехай, нехай тепер тріумфують ці горді й гордовиті, що принизили і образили нас!... Ми підемо рука в руку, і я скажу їм: це моя дорога, це кохана дочка моя, це безгрішна дочка моя, яку ви образили і принизили, але яку я, я люблю і яку благословляю на віки віків!
Дурень, який зізнався, що він дурень, є вже не дурень!
У жіночому характері є така риса, що якщо, наприклад, жінка в чому винна, то скоріше вона погодиться потім, згодом, загладити свою провину тисячею пестощів, ніж зараз, під час найочевиднішого доказу у провині, зізнатися в ньому і вибачитися..