Дуже важко пояснити комусь іншому це фантастичне відчуття: Я – ЦЕ Я… Ще важче уявити, що це комусь може бути цікаво.

Більше дзвонити не було кому. Я стояв з телефонною трубкою посеред величезного міста, десять мільйонів людей тинялися навколо мене, і зовсім нема з ким поговорити.

Найболючіше ніколи не висловити до ладу...

У кожного на цьому світі є хоча б одна-дві речі, які він не захоче втрачати ні за що.

Якщо щосили чекати, а вчасно не дочекатися — тоді робиться все одно.

"Говорити відверто" ще не означає "говорити правду". Відвертість і Правда - однаково що ніс і корма судна, що випливає з туману. Спочатку з'являється відвертість, і лише в останню чергу очам відкривається Правда. Тимчасовий інтервал між цими двома моментами прямо пропорційний розмірам судна. Великому спливти складніше. Іноді це виходить після того, як закінчилося життя спостерігача.

Чому бути того не минути. А що трапилося — того вже не зміниш.

Цей світ завжди крутився без моєї участі.

Темрява з відкритими очима і темрява із заплющеними очима дещо відрізнялися за кольором.

- То ви що ж, і з Богом зустрічалися?
- Звісно. Я щовечора розмовляю з ним по телефону.