Самотність - це як удар важкого молота: скло воно розіб'є вщент, але сталь загартує.

Він мав якість, яка майже не зустрічається серед чоловіків, чудовою якістю — можливо, найсексуальнішою для багатьох жінок: він умів слухати.

Є чимало жінок, яких приваблюють владні чоловіки. Немов вогонь метеликів. Але є жінки, які найбільше потребують не героя і навіть не палкого коханця, а — друга. Ти запам'ятай: коли виростеш, тримайся подалі від жінок, які люблять диктаторів, а серед тих, кому потрібен чоловік-друг, постарайся знайти не те, що потребує друга, бо її життя порожнє, а те, що з радістю наповнить твоє життя і тебе самого. І запам'ятай: дружба між чоловіком і жінкою — річ рідкісна і набагато дорожча, ніж кохання: кохання, по суті, річ досить груба і не надто витончена порівняно з дружбою. Дружба включає і певну душевну тонкість, і щедревміння слухати і досконале почуття міри.

Єдина подорож, з якої повертаєшся не з порожніми руками, це занурення в себе. Там, усередині, адже немає  меж, немає  митниці, там можна досягти навіть найдальших зірок. Або тинятися тими місцями, яких вже не існує, і відвідувати людей, яких вже немає. Навіть завітати до тих місць, яких ніколи не було, а можливо, ніколи й бути не могло.

Якщо ти вкрав свою мудрість з однієї книги, то ти огидний плагіатор, літературний злодій. Але якщо ти крадеш із десяти книг, то називаєшся дослідником, а якщо з тридцяти-сорока книг, то ти – видатний дослідник.

Знаєш, що головне? Що має жінка шукати у своєму чоловікові? Вона  повинна шукати якість, яка аж ніяк не крутить голову, але куди рідкіше, ніж золото: порядність. Можливо, ще й добре серце. Сьогодні, щоб ти знав, сьогодні порядність, на мій погляд, набагато важливіша за доброго серця. Порядність - це хліб. А добре серце — це вже олія. Або мед.

Ніхто, ніхто нічого не знає про інше. Навіть про свого сусіда. Навіть про свого чоловіка чи дружину. Ні про своїх батьків, ні про дітей. Нічого. І ніхто не знає нічого про себе. Нічого не знає. А якщо часом на мить здається, що знаємо, то це ще гірше, тому що краще взагалі нічого не знати, ніж жити, помиляючись. Втім, хто знає? І все-таки, якщо добре подумати, може, трохи легше жити, помиляючись, ніж перебувати в пітьмі?