Те, чого він завжди так пристрасно бажав, а саме щоб його любили інші люди, в момент успіху стало йому нестерпним, бо сам він не любив їх, він їх ненавидів. І раптово він зрозумів, що ніколи не знайде задоволення в любові, але лише в ненависті своїй до людей і людей до себе.

Для тіла йому потрібна була мінімальна кількість їжі та сукні. Для душі йому нічого не потрібно було. Безпека, увага, ніжність, любов і тому подібні речі, яких нібито потребує дитина, були зовсім зайвими для Гренуя. Більше того, нам здається, він сам позбавив себе їх, щоби вижити.

У кожному мистецтві, а також у кожному ремеслі — зарубай собі це на носі, перш ніж піти — талант майже нічого не означає, головне — досвід, набутий завдяки скромності та старанності.

Руки він йому не подав — так далеко його симпатія не тяглася.

Парфумер творить чудеса, він наполовину алхімік, вважають люди – тим краще! Про те, що його мистецтво — ремесло, як будь-яке інше, знав тільки він, і в цьому була його гордість.

Люди пахнуть пішло та убого.

Йому подобалося таке очікування — не туга, що відступає за минулим і не пристрасне нетерпіння, але осмислене, дбайливе, певною мірою дієве очікування. Під час такого очікування щось траплялося. Відбувалося найважливіше. І навіть якщо він не робив цього сам, воно робилося завдяки йому. Воно давало йому глибоке задоволення, це очікування.

... він зупинявся біля східного парапету і дивився на течію, щоб хоч раз побачити, як усе прагне йому назустріч.

Немає такої людської фантазії, яку реальність не перевершила б граючи.

У корпоративному житті, а саме в регулярних зустрічах підмайстрів і ходах він брав участь настільки, щоб не кидалося в очі ні його відсутність, ні його присутність. Ні друзів, ні знайомих він не мав, але старанно стежив за тим, щоб його не вважали ні зухвальцем, ні відщепенцем. Він надав іншим підмайстрам знаходити його суспільство прісним і похмурим. Він був майстром у мистецтві розповсюджувати нудьгу і видавати себе за неотесаного бовдура — зрозуміло, не переборщуючи настільки, щоб з нього можна було зловтішно насміхатися або перетворювати його на жертву грубих цехових жартів. Йому вдалося здаватися зовсім нецікавим. Його дали спокій. А він більше нічого не бажав.