Розумні поміщики, бувало, за битого двох небитих давали, — значить, користь у тому бачили.

Дятел був скромний вчений і вів суворо відокремлене життя. Ні з ким ніколи не бачився (багато хто навіть думав, що він заспіває, як і всі серйозні вчені, п'є), але цілі дні сидів на сосновому суку і все довбав. І надовбав він цілий оберемок історичних досліджень:«Родовід лісовика»,«Чи була заміжня Баба-Яга» та ін. Але скільки не довбав, видавця для своїх книжок знайти не міг.

Снігур був малий спритний, служив у полку писарем і, навчившись ставити розділові знаки, почав видавати, без попередньої цензури, газету«Вісник лісів». Тільки ніяк пристосуватися не міг. Те що торкнеться - ан торкатися не можна; то чогось не торкнеться - ан торкатися не тільки можна, а й має. А його за це в головку тук та тук.

Сороке-білобоке, благо злодійка вона, ключі від скарбниці доручили.

Без перших чотирьох правил арифметики награбований видобуток поділити не можна.

Щодо солов'я, то він на життєві негаразди поскаржитися не міг. Співав він споконвіку так солодко, що не тільки сосни стоєросові, а й московські гостинодвірці, слухаючи його, розчулювалися. Весь світ його любив, весь світ, притамувавши подих, заслуховувався, як він, залізши в деревну хащу, солодкими піснями захлинаючись. Але він був хтивий і славолюбний вище за всяку міру.

У орла у дворні почалося«золоте століття». Шпаки розучували гімн«Науки юнаків живлять», драбини та гагари на трубах зігравалися. З ворон визначили новий податок під назвою«освітнього»; для молодих орлят та яструбів влаштували кадетські корпуси; для сов, філінів і сичів - академію, та до речі вже і воронят купили по екземпляру азбуки-копійки.

І тепер я думаю про орлів так:«Орли суть орли, тільки й усього. Вони хижі, м'ясоїдні, але мають у своє виправдання, що сама природа влаштувала їх виключно антивегетаріанцями. І так як вони, в той же час сильні, далекозорі, швидкі і нещадні, то дуже природно, що при появі їх, все перна царство поспішає причаїтися. І це походить від страху, а не від захоплення, як запевняють поети. А живуть орли завжди у відчуженні, у неприступних місцях, хлібосольством не займаються, але розбійничають, а у вільний від розбою час сплять».

У перспективі насувався морок невігластва, зі своїми обов'язковими супутниками: усобицею і всілякими смутами.

Холопське життя краще панського, у пана турботи багато, а холопу за паном горюшка немає.