Я зірвався з місця. Під ногами крутився пісок, вітер підхоплював мене й ніс. Ну, ви знаєте, як це буває: розставиш руки і відчуваєш, як за пальцями тягнеться вуаль вітру. На зразок крил.
У поїзда погана пам'ять, він все залишає позаду... Як і пам'ять, поїзд приходить і йде. І він може повернути вам усе те, що ви залишили за багато років тому.
Стояли останні дні вересня, коли без жодних видимих причин життя стає таким сумним.
Я збирав у душі уривки спогадів, як збирають у купу осіннє листя, щоб спалити їх.
Подібно до пам'яті, поїзд діє в обох напрямках. За лічені години він здатний повернути тобі все, що ти багато років тому залишив.
Я вдягнув светр і став дивитися на хвилі, які накочувалися і падали на берег. Вони падали дуже спритно, з якоюсь елегантністю; навіть п'яний не зміг би впасти на берег так витончено, як це робили хвилі.
Якщо вам 12, то на кожен свій заклик ви очікуєте почути відгук. Ви відчуваєте, що будь-яке бажання може здійсниться. І часом ви, можливо, і не дуже далекі від істини.
Там, де вода лизала піщаний берег, стояв палац. Він був збудований наполовину. Так само, як колись ми будували з Таллі: наполовину вона, наполовину я. Я нахилився і побачив ланцюжок маленьких слідів, що виходять із озера і повертаються назад у воду. Тоді я все зрозумів. — Допоможу тобі закінчити, — сказав я.
Вислуховувати чиїсь страшні історії - це все одно що отримати чужі гроші. На цьому річ ніколи не закінчується. У тебе з'являється відповідальність перед цією людиною за те, що вона розкрила перед тобою свою душу.