Незнайко запитав, чому місячні астрономи чи лунологи досі не збудували літального апарату, здатного досягти зовнішньої оболонки Місяця. Мемега сказав, що будівництво такого апарату обійшлося б надто дорого, тоді як у місячних вчених немає  грошей. Гроші є лише у багатіїв, але ніякий багатій не погодиться витратити кошти на справу, яка не обіцяє великих баришів.

— Місячних багатіїв не цікавлять зірки, — сказав Альфа. — Багачі, мов свині, не люблять задирати голову, щоб подивитися вгору. Їх цікавлять лише гроші!

Тут були і«Ділова кмітливість»,«Газета для товстеньких», і«Газета для тоненьких», і«Газета для розумних», і«Газета для дурнів». Так Так! Не дивуйтеся: саме для дурнів. Деякі читачі можуть подумати, що нерозумно було б називати газету подібним чином, оскільки хтось купуватиме газету з такою назвою. Адже нікому не хочеться, щоб його вважали за дурня. Однак жителі на такі дрібниці не звертали уваги. Кожен, хто купував "Газету для дурнів", говорив, що він купує її не тому, що вважає себе дурнем, а тому, що йому цікаво дізнатися, про що там для дурнів пишуть. До речі, газета ця велася дуже розумно. Все в ній навіть для дурнів було зрозуміло. В результаті«Газета для дурнів» розходилася у великих кількостях…

Звичайно, у бідняків грошей немає, тобто у них немає  великих грошей. Якщо у них і є, то якісь жалюгідні гроші. Але ж бідняків-то багато! Якщо кожен бідняк наскребе хоч невелику суму та принесе нам, то у нас збереться порядний капіталець і ми зможемо добре настати.

Такі вже звичаї у місячних мешканців! Місячний коротун ні за що не стане їсти цукерки, пряники, хліб, ковбасу чи морозиво тієї фабрики, яка не друкує оголошень в газетах, і не піде лікуватися до лікаря, який не вигадав якоїсь головоломної реклами для залучення хворих. Зазвичай лунатик купує лише ті речі, про які читав у газеті, якщо ж він побачить десь на стіні спритно складене рекламне оголошення, то може купити навіть ту річ, яка йому не потрібна зовсім.

Зміст фільмів був занадто безглуздим, щоб давати якусь їжу для розуму. Дивлячись день у день, як герої всіх цих картин бігали, стрибали, падали, перекидалися і палили з пістолетів, можна було лише подурнішати, але в жодному разі не порозумнішати.

Вже якщо захочеш, так і на голій дошці заснеш, а не захочеш, так і на м'якій перині без сну валятимешся.

— А хто такі поліцейські? — спитала Селедечка.
- Бандити! — роздратовано сказав Колосок. — Слово честі, бандити! По-справжньому, обов'язок поліцейських – захищати населення від грабіжників, насправді вони захищають лише багатіїв. А багатії-то і є справжнісінькі грабіжники. Тільки грабують вони нас, прикриваючись законами, які самі вигадують. А яка, скажіть, різниця, за законом мене пограбують чи не за законом? Та мені все одно!

Зібравшись разом, капіталісти домовлялися між собою, яку зарплатню платити робітникам. Завдяки цій змові ніхто не платив робітникам більше за ту суму, яку капіталісти встановлювали спільно, і робітники, скільки билися. ніяк не могли досягти поліпшення умов життя. Крім того встановлювали ціни на продукцію, що випускається: наприклад, на цукор, на хліб, на сир, на тканині, на вугілля. Ніхто не мав права продавати товари дешевше за встановлену ціну, завдяки чому ціни постійно трималися на високому рівні, що знову ж таки було дуже вигідно для фабрикантів.

І чому це завжди так буває: варто вигадати якусь нісенітницю - і тобі все повірять, а спробуй скажи хоч найчистішу правду - так тобі накладуть по шиї, і кінець!

Акції — це такі папірці, як грошові знаки. Їх можна надрукувати у друкарні. Кожну акцію ми продаватимемо, скажімо, з фертингу. Виручені гроші витратимо на будівництво літального апарату, а коли насіння буде доставлено, кожен власник отримає свою частку насіння. Зрозуміло, у кого буде більше акцій, той і насіння отримає більше.