Коли б усі так відчували силу
Гармонії! Але ні: тоді не міг би
І світ існувати; ніхто б не став
дбати про потреби низького життя ;
Усі вдалися б до вільного мистецтва.
Трудний перший крок
І нудний перший шлях.
Звуки умертвивши, Музику я роз'явив, як труп.
Мені не смішно, коли маляр непридатний
Мені бруднить Мадонну Рафаеля,
Мені не смішно, коли фігляр зневажений
Пародією зневажає Аліг'єрі.
Немає правди землі, але правди немає і вище.
Ти, Моцарте, недостойний сам себе.
Я думав: може, життя
Мені принесе неабиякі дари;
Можливо, відвідає мене захоплення
І творча ніч та натхнення.
Як думки чорні до тебе прийдуть,
Відкупори шампанського пляшку
Іль перечитай«Одруження Фігаро».