Він послав до біса все, що вони будь—коли могли б зробити, чим могли б стати. Він мав право забрати лише одне життя, своє власне. Він обікрав їх...
Звинувачувати у своїх бідах комп'ютер — все одно що, помираючи від раку легень, звинувачувати пачку цигарок.
Світ — суцільно червоне із золотом, піт із димом, радість із болем.
Сльози та вітер добре підходили один одному.
Це було так само інтимно, як тримати в руках чиєсь серце.
Любити когось – порядок, і трахатись – теж непогано. Але якщо робити і те, й інше з однією і тією ж людиною, це дасть йому надто велику над тобою владу ; це дозволить йому запустити руки прямо в твою особистість, дасть йому частку твоєї душі.
Чотири п'яті свого життя він ставив питання, чому він не мертвий.
Художник - він як очне яблуко позбавлене століття: оголений слово нерв, з якого зірвали все до єдиної покриви, але бачить все, що запам'ятовує все.
Якого це - засипати і прокидатися з кимось поруч щоранку, щоб тіла звично хилилися одне до одного, і шкіра пахла одне одним і загальною безпечною постілью.
Справа не тільки в тому, щоб у тебе був хтось, з ким прокинутися поряд... Справа в тому, щоб довіряти іншому, знати, що він не завдасть тобі болю, навіть якщо ти впевнений, що так воно і буде. Вся справа в надійності та довірі і в тому, щоб не піти, коли все стає надто дивно.