Хтось має сказати за тих, хто не може говорити…
Вони виглядали як бродячі бляхарі, але вона знала: жоден з них не зможе запаяти каструлю. Вони заробляють життя, продаючи невидимий товар. І після продажу цей товар, як і раніше, залишається при них. Вони торгують тим, що завжди потрібно людям, але часто люди цього не хочуть. Ці мандрівники пропонують купити ключі від Всесвіту тим, хто ніколи не чув про існування у Всесвіті замку.
Відьма чаклує, тільки коли це справді необхідно. Працювати з магією важко, і не просто утримати її у вуздечку. Ми діємо інакше. Відьма помічає все, що відбувається довкола. Відьма думає головою. Відьма вірить у себе.
Я дивлюся, розмова розвивається швидко, як пожежа. Того й гляди будуть жертви.
— Отже, якщо ти віриш у себе…
— І?..
— …і у свою мрію…
— І?..
— …і у свою дороговказну зірку…
— І?..
— …ти все одно не досягнеш того, чого зможе добитися той, хто докладає старанність, старанно вчиться і не дозволяє собі лінуватися.
Тобі здається, що ти сильна, розумна, логічна… послідовна. Але це лише виправдання того, що ти недостатньо людяна. У тебе тільки мозок і взагалі серця.
Жайворонки замовкли, і настала оглушлива тиша. Тіффані зовсім не звертала уваги на їх спів, але нічого не може бути голосніше мовчання, що обірвало пісню, яка звучала завжди.
Тіффані не була брехнею, проте їй здавалося, що часом речі діляться не на правду і брехню, а на те, що іншим знати треба, і те, що їм поки що знати не варто.
Поки Тіффані була маленька, їй читала мама, потім дівчинка стала читати сама. У кожній казці обов'язково була відьма. Стара зла відьма.
І Тіффані задумалася: де докази?
Ніде не говорилося, чому відьма зла. Якщо ти стара, живеш одна і виглядаєш дивно, бо зубів не лишилося, — все тебе вже називатимуть відьмою.
Якщо на те пішло, у книзі взагалі не було доказів. Ось, скажімо, чудовий принц. Правда, він був ідеальним, чи люди говорять так просто тому, що він був принцом? Або взяти хоч«дівчину, яка була настільки ж красива, як довгий день». Який день? У розпал зими дні закінчуються, щойно розвидниться! Казки не люблять, щоб над ними думали, вони хочуть, щоб їм сліпо вірили кожному слову.
"А потім вона прокинулася і зрозуміла, що це був тільки сон..." Чи не найгірший кінець, який тільки можна придумати.