— Як шкода, що на світі так багато інших людей, — сумно зауважив він.

Справа, на мою думку, не у всяких там інтрижках, зв'язках — не вони визначають наше життя. Зв'язок закінчується, і все, немає  його... немає! Як торішнього снігу! А важливим є лише те, що непідвладне часу. Мені важливе моє життя, і все у протяжності та у розвитку. А що ці миттєві зв'язки? Особливо ті, що тримаються не духом, а тілом? Все як у пташок: раз-два і розлетілися, більшого зв'язку і не стоять. Щоправда, люди часом намагаються надати цим зв'язкам значності. Смішно! А важлива спільність людей протягом усього життя.

Може саме той, хто на вигляд один як перст, і здатний на справжню відданість. А решта як липучки, легко приклеюються до будь-кого.

Аристократія – це доля. Так само, як і народ.

Світ такий складний, незрозумілий, жахливий. Простий народ так багаточисельний і нестерпний.

Без грошей не проживеш, потрібен достаток, щоб жити, розвиватися... Навіть для того, щоб безтурботно розмірковувати про той самий достаток. На голодний шлунок не поміркуєш.