У тому й справа, що просте пояснення завжди спадає на думку в останню чергу.

Жан-Поль якось дуже тонко і глибоко помітив, що справжня велич людини полягає у розумінні власної нікчемності. Це має на увазі, що вміння порівнювати та оцінювати саме по собі є доказом внутрішньої шляхетності.

Найголовніше, маючи справу з простими людьми, не давати їм зрозуміти, що хочеш щось дізнатися у них. Варто їм це зрозуміти, зараз же клацають стулки, як устриці. Якщо ж вислуховувати їх з неуважним виглядом і питати невпопад, дізнаєшся від них все, що завгодно.

Емоції ворожі до чистого мислення.

А як добре дихається свіжим ранковим повітрям! Бачите ось ту маленьку хмарку? Воно пливе, як рожеве перо гігантського фламінго. Червоний диск сонця ледве продирається вгору крізь лондонський туман. Воно світить багатьом добрим людям, які люблять вставати зранку, але навряд чи є серед них хоч один, хто поспішає по більш дивній справі, ніж ми з вами. Якою нікчемною здається людина з її жалюгідною амбіцією та мріями у присутності цих стихій!

Я не можу жити без напруженої розумової роботи. Зникає мета життя... Яка користь від виняткових здібностей, лікарю, якщо немає  можливості застосовувати їх?

Якими нікчемними здається ми з нашими жалюгідними амбіціями та бажаннями в порівнянні з силами, що управляють світобудовою!

В мене дивний організм. Я не пам'ятаю нагоди, щоб робота втомлювала мене. Зате неробство мене виснажує.

Любов - це річ емоційна, і, будучи такою, вона  протилежна чистому і холодному розуму. А розум я, як відомо, ставлю понад усе. Щодо мене, то я ніколи не одружуся, щоб не втратити ясності розуму.

Якщо майбутнє моє чорно, то краще думати про нього з холодним спокоєм, як личить чоловікові, а не розцвічувати його порожньою грою уяви.