З них просто знущалися, коли оголосили їх вільними. Так, їм дали повну свободу подихати з голоду, і цією свободою вони користувалися щосили!

З початку страйку голод посилював образи, люди відчували потребу у взаємних зіткненнях.

Можна не сходитися у поглядах і поважати одне одного.

Хліба? Та хіба в цьому щастя, йолопи? Адже він їв досита і все ж таки готовий був кричати від болю душевного. У сім'ї в нього розвал, все життя зіпсоване, — і від думки про це в нього підкочували до горла ридання, стогін смертельного борошна. Та хіба вся річ у тому, щоб не знати голоду? Хіба все тоді піде якнайкраще?... Відрізайте кожному скибку хліба, а душу ви не позбавите від жодної прикрості. Ні, ви лише досягнете того, що на землі чаша страждань переповниться, і прийде день, коли люди, як собаки, завиють від безвихідного відчаю, бо вони розпрощаться з бездумним задоволенням своїх інстинктів і піднімуться до страждання., що породжується невгамовними пристрастями.

Ці негідники робітники знову вибрали для свого бунту такий день, коли в мене гості. Отож і робіть добро безсовісним людям!

Заробітна плата – це нова форма рабства.

Катріна навіть не встигла розсердитись: він тримав її за талію, кружляв їй голову ніжними словами. Яка вона  дурна, навіщо боятися? Невже він хоче заподіяти зло  такій милці, м'якій, як шовк, такій ніжній, що він готовий її з'їсти.

Надра землі, як і сама земля, належать всьому народу, а різні Компанії безроздільно користуються ними лише завдяки мерзенному привілею.

Дружина його, мовчки про щось думала, раптом ніби прийшла до тями: — Та якби ще правду священики казали, що біднякам на тому світі добре буде, а багатіям — погано. Її слова перервав вибух реготу; навіть діти знизували плечима, ніхто не вірив у потойбічну благодать; вуглекопи, як і раніше, боялися привидів, що блукають у шахтах, але глузували з порожніх небес.

Ви негідні пізнати щастя, поки чіпляєтеся за власність і поки ваша ненависть до буржуазії корениться тільки у вашій невгамовній потребі самим стати такими ж буржуа.