У«Vogue», як і в будь—якому модному ресторані, багато повій, що видають себе за чесних столичних дівчат, і ще більше чесних столичних дівчат, чомусь видають себе за повій. Чим перші відрізняються від других, мені незрозуміло.

Є ціль, є дистанція. Решта – деталі.

Усі сором'язливі й працьовиті колеги скинули маски і стали тим, ким вони хотіли б бути. Ублюдками, збоченцями, ловеласами. Недоступними красунями, фатальними жінками та розпусними повями.

Ми всі дружно випиваємо коктейль із пристрасті, хтивості, ніжності, ревнощів, крові та обману.

Я сиджу зі своїм знайомим Тимуром, одним із тих знайомих, яких всі за звичкою називають друзями, хоча, звичайно, ніякі вони не друзі, а просто люди, яким ти дзвониш, коли тобі нічим зайняти вечір і потрібен товариш по чарці, щоб просадити в шинку чергову пару сотень.

Інтернет – дуже приваблива штука через такі речі. Крім того, що він є чудовим майданчиком для спілкування, він відкриває людині можливість іншого. Ту, про яку ми читали у фантастичних романах. Можливість перетворення.

Невже нічого не змінилося? Або ні, не так. Невже ми так нічого не змінили?

Цього сезону, втім, як і в попередньому, у Москві модно зображати, що в тебе щодня неділя. І здається, що час зупинився і завжди буде літо. Навіть узимку. І щастя не буде кінця. Всі п'ють коктейль з веселощів навпіл з тугою. І всі впевнені, що ця party ніколи не закінчиться.

Лише одна з тисячі людських особин здатна чинити опір вульгарності і потворності навколишнього світу, залишаючись мислячою людиною.

Ангелам не місце у бруді. Змахни крилами та лети.