Якби всі бажання виконувалися, щойно встигнувши виникнути, — чим би тоді наповнити людське життя, чим убити час?
Нещасним може бути лише істота свідома.
Den Neid wirst nimmer du versöhnen:
So magst du ihn getrost verhöhnen.
Dein Glück, dein Ruhm ist ihm ein Leiden:
Magst drum an seiner Qual dich weiden!
Ти заздрість не примусиш примиритися,
Так можеш насолодитись над нею поглумитися.
Успіх твій отруює їй життя:
Потішся ж над муками її!
До чого смішні наші спроби знайти опору в собі подібних! Такі ж мізерно мізерні, такі ж безсилі, вони не можуть нам допомогти.
Він більше не любить цю жінку, кохану десять років тому. Ще б! І вона не та, що колись, і він не той. Він був молодий, вона була молода, а тепер її не впізнати. Ту, колишню, він, можливо, все ще любив би.
Пізнання, розуміння, саме собою безболісно і підлягає стражданням. Біль, страждання, вражає лише волю і викликається перешкодами, перешкодами і зіткненнями, причому необхідно, щоб ці перешкоди супроводжувалися пізнанням.
Небезпечна справа — переконати людину, що вона у всьому подібна до тварини, не показавши їй одночасно і її величі. Не менш небезпечно — переконати у величі, промовивши про низовину. Ще небезпечніше — не розплющити йому очі на подвійність людської натури. Але воістину благотворно показати обидві сторони.
Основна причина помилок, що здійснюються людиною, криється в постійній боротьбі почуттів з розумом.
Sui profusus, alieni appetens. Марнотратний до свого, жадібний до чужого. (Лат.)
Все, за що ми боремося, чинить опір, бо все має власну волю, яку слід подолати.