— Що ж. З такою Владичицею Царство ризикує луснути від сміху.

— З такою Владичицею царство в принципі ризикує.

Іноді я вражала його терпіння. Чекати, доки подорослішаю. Відпускати мене на всі чотири сторони, а за моєї щасливості — і в рай, і в пекло. Інший давно вже перекинув би дівчину, що упирається, через плече і відвіз у свій будинок. Тільки нічого хорошого з цього не вийшло б, тільки поділило б нас ще сильніше. А цей терпить, знає ж, мерзотник, що зламати мене не вдасться. Захочу, сама прийду.
А я захочу. Якось захочу. Кожному потрібен будинок  і ті, хто любив би. І мені потрібний. Він потрібен. Дуже.

Любити я його люблю, але іноді так прибити хочеться

Брехати я ніколи не любила, та й не вміла. А ось замовчати тут, перебільшити там цілком здатна і роблю це без сорому совісті.