— А це що? – запитала Елфі, тицяючи пальцем у сіру пляму на підголівнику сидіння.
— Не звертай уваги, — ніби байдуже відгукнувся Жеребкінс і шаркнув копитом. — Мозки, напевно. Під час останньої подорожі відбулася розгерметизація. Але тріщину вже замурували. Поліцейський вижив. З інтелектом у нього тепер неважливо, і годують його тільки рідкою їжею, але головне ж живих залишитися.
Іноді Спіро сумував за тими часами, коли надто настирливого працівника можна було просто викинути з вікна, і цим вирішити проблему. Зараз людина поки летіла до землі, встигала зателефонувати своєму адвокату.
Так, визнаю, колись мене приваблювали думки про світове панування, але хто з нас у глибині душі не плекав мрії стерти людство з лиця землі та заселити планету рівними собі?
Не думай про те, що на тебе чекає, - наказала собі Елфі. - Не думай про розжарений потік магми, який ось-ось поглине цей крутий кораблик. Не думай про політ до поверхні, коли сила в два махи вивертатиме тебе навиворіт. І вже звичайно, не думай про кровожерливий тролль, готовий намотати твої нутрощі на ікла. Не треба.
Обставини мають звичай змінюватися.
— Будь-яка впевненість походить від незнання, — повчально підняв палець кентавр. — Якщо ти відчуваєш у собі впевненість, то ти чогось не знаєш.
Сім годин на порятунок світу? А хіба на такі справи згідно із законом не покладено всі 24 години?
Артеміс, як завжди, мав ще один план. Артеміс без резервного плану навіть у туалет не ходить.
Людина ні з ким не здатна ужитися, навіть із собою.
У розпорядженні Артеміса був цілий ряд уїдливих відповідей, але жодна з них, на його думку, не відповідала тяжкості образи. Подружко, треба ж! Втім, він не був певен, що це було образою. І якщо так, то для кого – для нього чи для незнайомки?