Я посміхнулася, але всередині виникло тепле почуття. Нехай наш світ зараз на межі божевілля, але в моєму житті є всі ці чудові люди. Поки ми разом, все буде гаразд.

Давати поради - одне, а ось слідувати їм - зовсім інше.

Поховати любов у душі — все одно, що стримувати гнів. Вона  просто пожирає тебе зсередини, доводячи до божевілля.

- Як дізнатися, божевільний ти чи ні?
— Думаєш, ти божевільна? - спитав він.
- Не знаю, - відповіла я. — Я бачила… дещо.
— Божевільні рідко запитують, шалені вони чи ні, — глибокодумно відповів він. Я зітхнула і підняла на нього погляд.
- Від цього мені не легше.

Життя і смерть такі непередбачувані, такі близькі один до одного. Ми існуємо, не знаючи, хто наступний покине цей світ.