Думати — означає розмовляти із собою.

Будь—яке наше пізнання починається з досвіду.

Перше і найважливіше завдання філософії – раз і назавжди усунути будь—який шкідливий вплив її, знищивши джерело оман.

Людина рідко думає при світлі про темряву, у щастя — про біду, у достатку — про страждання і, навпаки, завжди думає у темряві про світло, у біді — про щастя, у злиднях — про статки.

Думки без змісту порожні, споглядання без понять сліпі.

Невинність, звичайно, прекрасна річ, але, з іншого боку, дуже погано, що її важко зберегти і легко спокусити.

Смерті найменше бояться ті люди, чиє життя має найбільшу цінність.

Дві речі наповнюють душу завжди новими і дедалі сильнішими подивом і благоговінням, ніж частіше і триваліше ми розмірковуємо про них, — це зоряне небо наді мною і моральний закон у мені.

Вміння ставити розумні питання – ознака розуму та проникливості.

Хай буде благословенна природа за неуживливість, за заздрюще суперницьку марнославство, за ненаситну спрагу мати і панувати! Без них всі чудові природні задатки людства залишалися б назавжди нерозвиненими. Людина хоче згоди, але природа краще знає, що для її роду добре ; і вона хоче розбрату. Він бажає жити безтурботно і весело, а природа бажає, щоб він вийшов зі стану недбалості та бездіяльного задоволення і занурився з головою в роботу і зазнав труднощів, щоб знайти коштирозумного позбавлення цих труднощів. Таким чином, природні спонукальні причини, джерела нетовариства і загального опору, що викликають стільки лих, а й безупинно спонукають людину до нової напруги сил і, отже, до більшого розвитку природних задатків, чудово виявляють пристрій, створений мудрим творцем; і тут зовсім ні до чого злий дух, який ніби втручається в чудове улаштування, створене творцем, або із заздрощів псує його.