Ілля Ільф та Євген Петров. Дванадцять стільців
Час, - сказав він, - який ми маємо, - це гроші, яких ми не маємо.
Час, - сказав він, - який ми маємо, - це гроші, яких ми не маємо.
Перший місяць ми трималися непохитно. Ми не пили "Кока-кола". Ми протрималися майже до кінця подорожі. Ще кілька днів – і ми були б вже в океані, поза небезпекою. Але все ж таки реклама взяла своє. Ми не витримали та скуштували цього напою. Можемо сказати абсолютно щиро: так,«Кока-кола» справді освіжає гортань, збуджує нерви, лікувальна для здоров'я, що похитнулося, пом'якшує душевні муки і робить людину геніальною, як Лев Толстой. Спробуй ми не сказати так, якщо це вбивали нам у голову три місяці, кожен день, кожну годину та кожну хвилину!
Всі ці картини нижчі за рівень людської гідності. Нам здається, що це принизливе заняття для людини – дивитись такі картини. Вони розраховані на пташині мізки, на тяжкодумність великого рогатого людства, на верблюжу невибагливість. Верблюд може тиждень обходитися без води, відомий сорт американських глядачів може двадцять років поспіль дивитися безглузді картини.
Сміятися краще, ніж плакати. І людина сміється. Мабуть, свого часу він змушував себе сміятися, як змушував себе спати при відкритій кватирці, займатися вранці гімнастикою та чистити зуби. А потім нічого, звик. І тепер сміх виривається з його горла мимоволі незалежно від його бажання. Якщо ви бачите американця, що сміється, це не означає, що йому смішно. Він сміється лише тому, що американець повинен сміятися. А скиглить і сумують нехай мексиканці, слов'яни, євреї та негри.
— Гроші вперед, — заявив монтер, — уранці — гроші, увечері — стільці або ввечері — гроші, а другого дня вранці — стільці.
— А може, сьогодні — стільці, а завтра — гроші? - катував Остап.
— Я ж, дуся, людина змучена. Таких умов душа не приймає.
— Ви досить вульгарна людина,— заперечував Бендер,— ви любите гроші більше, ніж треба.
Як приємно бути діловим, коли нема ніяких справ.
Культурний американець не визнає за вітчизняною кінематографією права називатися мистецтвом. Більше того: він скаже вам, що американська кінематографія – це моральна епідемія, не менш шкідлива та небезпечна, ніж скарлатина чи чума. Усі чудові досягнення американської культури – школи, університети, література, театр – усе це прибито, приголомшене кінематографією.
Васюкінські шахісти слухали Остапу з синівським коханням. Остапа понесло. Він відчув приплив нових сил та шахових ідей.