Ігор Іванович Гарін. Ніцше
Я сидів чекаючи, я не чекав нічого.
Я не міркував про добро і зло, я лише радів
Ігри світла і тіні, я перебував під чарівністю
Дня, озера, яскравого сонця, життя без мети.
Я сидів чекаючи, я не чекав нічого.
Я не міркував про добро і зло, я лише радів
Ігри світла і тіні, я перебував під чарівністю
Дня, озера, яскравого сонця, життя без мети.
Ніщо так не роз'єднує людей, як повсякденність, прозаїчна, одноманітна, що занурює людину в її власні турботи та інтереси і робить її байдужою до себе подібним та їхнім стражданням.
Розсудливість має керувати, бо нерозумних натовпів.
Гроші - це одухотворене насильство, особлива, гнучка, високорозвинена та творча форма насильства.
Але якщо природи мудрою сила на лад один їх створила, то доступна близькість всіх.
Культура - історія впливів, писати її можна, як своєрідне переселення душ.
Революційна боротьба нездатна змінити сутність світового порядку, завжди змінюється лише видимість.
Музика ґрунтується на гармонії неба і землі, на відповідності темного і світлого.
Мені спало на думку нове вираження, яке непогано розкриває співвідношення між«класичним» і«романтичним». Класичне називаю я здоровим, а романтичне хворим.
У світі явищ так само неможлива справжня втрата, як і дійсне придбання.