Які ж шляхи приборкання волі? Абсурдну реальність, що страждає, не можна перемогти дією — лише поглибленням у неї, спогляданням, відмовою.

Ібсен не був моралістом, але знав, що найстрашніше зло  — навіть не смерть, а нелюдяність. Трагедія світу – це трагедія розтоптаних людських душ.

Що насамперед і врешті—решт вимагає від себе філософ? Подолати в собі час, стати невчасним — ось із чим йому доводиться витримувати найжорстокішу боротьбу, яка все—таки робить його сином свого часу.

Людина — ніщо в порівнянні з нескінченністю, все в порівнянні з небуттям, середина між нічим і всім, нескінченно віддалена від розуміння крайніх меж; кінець і початку речей приховані від нього в непроникній таємниці.

Знову відкрита кимось істина або новий промінь світла, кинутий ним на якусь незвідану область, можуть вразити іншу мислячу істоту і привести її в стан радісного і надихаючого збудження.

О, триклятий прогрес! О, огрядна, усипана кров'ю, але мальовнича гора всесвітньої історії!

Все зло  від волі. Свобода волі тотожна розбещеності.

Поет подібний до лівкою, тендітного й запашного, що чіпляється за гранітну скелю і просить не стільки землі, скільки сонця.

Той, хто падає, падає з власної волі, а хто стоїть, стоїть за волею Господа.

Кажуть, що боги переслідують тих, хто бажав втілити у життя свої піднесені мрії. Боги завжди були на боці посередності. Лише ті люб'язні їм, хто покірно, як худоба, слідує за своєю долею.