Я віддав би весь свій геній і всі свої книги за те, щоб десь була жінка, яку б турбувала думка, запізнюся я чи ні  до обіду.

— Ну, піднявся Африкан Семенович на свого коника — тепер не злізе з нього до вечора.
— Мій коник... А у жінок їх аж три, з яких вони ніколи не злазять — хіба коли сплять.
— Які ж це три ковзани?
— Докор, натяк і докор.

Коли може жінка півгодинну бесіду підтримати, це вже добрий знак.

Коли я зустріну людину, яка не спасувала б переді мною, тоді я зміню свою думку про себе.

Ну що ж! коли вмирати, то вмирати навесні.

Я хотів тільки пояснити, чому природа, на твою думку, так на нас діє. Тому що вона будить у нас потребу любові і не може задовольнити її. Вона  нас тихо жене в інші, живі обійми, а ми її не розуміємо і чогось чекаємо від неї самої.

У одноманітно тихому і плавному перебігу життя таяться великі принади.

Перед вічністю всі дрібниці; але в такому разі і сама вічність - дрібниці.

По-моєму, на світі тільки три нещастя і є: жити взимку в холодній квартирі, влітку носити вузькі чоботи та ночувати в кімнаті, де харчує дитину, яку не можна посипати перським порошком.

Знищуючи, я перестаю бути зайвим.