Будь-яка думка, жива, життєздатна, неминуче переживає мислителя, який уперше її висловив, і продовжує свій розвиток після його смерті. Тому кожен, хто опанує її повною мірою, неминуче рухає її вперед. Навпаки, той«вірний» учень, який надто ревниво відстоює недоторканність думки свого вчителя, неминуче залишається позаду неї, бо, чіпляючись за букву, він втрачає дух, який рухається та розвивається.