Януш Леон Вишневський. Одинокість в мережі
Будь мудрішим за інших і не показуй їм цього…
Будь мудрішим за інших і не показуй їм цього…
Партія самотніх могла б виграти вибори у більшості європейських країн.
Я ненавидів ранок. Вони нагадували мені, що вночі буває кінець і що треба знову якось справлятися зі своїми думками.
У певний момент тобі стає так добре, що забуваєш, що забуваєшся.
Думаю, кохання тільки тоді має значення, коли супроводжується стражданням. Кохання без страждань забувається так само швидко, як вірші, які колись викликали захоплення, ну а зараз... зараз не згадаєш навіть і назви. Справжнє щастя можна пережити лише через страждання.
Стук серця, двох сердець, є вона і він, темно, пізня ніч, вони біжать і сміються, дощ промочив одяг і волосся, вони кудись ховаються, чути звуки поїздів, у них мокрі обличчя, погляди, раптом проскакує іскра, дотики, пристрасть, поцілунки, хвилина, мить, мокрі обличчя, мокре волосся, мокрі губи, переплетення доль, заплутані думки і ще більш плутані почуття. І світ, що пульсує життям.
Коли йдеш на береговий урвищ, який був тут уже вісім тисяч років тому, то багато речей, які людям здаються безмірно важливими, втрачають значення.
У ній полягав увесь мій світ, вона була початком і кінцем кожної дороги, була присутня у кожному моєму дні, у кожному сновидінні, у кожному вдиху, у кожній думці, у кожній посмішці, у кожній краплі дощу.
Він, мабуть, не любить нашийників. Мабуть, як і ти. Я ніколи не одягну на тебе нашийник. Чоловіки в нашийниках все одно не повертаються до своїх жінок. А я хочу, щоб ти повертався. До мене. Будь вільним, але прокидайся вранці поруч зі мною.